Медичний директор центру Superhumans Андрій Віленський розповів агентству “Інтерфакс-Україна” про особливості сучасних військових травм і проблеми, які доводиться вирішувати медикам для проведення оперативного реконструктивного втручання.
Автор – Анна Левченко
– Як би ви оцінили рівень розвитку реконструктивної хірургії в Україні?
– Є високий рівень, але залежить, про що саме ми говоримо. Якщо про реконструктивну хірургію, яка дає змогу зменшити наслідки травм, отриманих внаслідок бойових дій, то ми розуміємо, що досвіду з такими пацієнтами, яких ми маємо зараз, раніше в Україні не було. Після 24 лютого 2022 року, очевидно, з’явився великий запит на операції для пацієнтів, травмованих через війну, а фахівців, котрі володіли цими методами, на початку війни було недостатньо. Однак уже зараз їх стає дедалі більше.
В контексті розвитку є два важливі моменти. Перший: серед запитів, з якими ми повинні працювати, є багато таких, де потрібно застосовувати нові методи. Ми їх вивчаємо. Відповідно, говорити іноді про високу якість цих послуг наразі зарано й складно. З іншого боку, є певні технології, які не дають змоги говорити про якість реконструкції на певних етапах евакуації пацієнтів – це також важливо розуміти. Ми не можемо вимагати від лікарів, які працюють біля лінії зіткнення, щоб вони робили все так, як це потрібно в операційній в тилових містах. Завдання хірурга на лінії фронту –зберегти життя пацієнта, а далі – його стабілізувати й відправити на евакуацію. Завдання лікаря, який працює у госпіталі не на передовій, – максимально відновити функції уражених частин тіла, внутрішніх органів. І отут потрібно вже говорити про експертизу стосовно реконструктивної хірургії.
Тобто до війни у нас не було досвіду роботи з такою кількістю та різновидом травм, котрі б потребували реконструкції – і це очевидно. Цей досвід набувається з часом.
– Чи був до війни попит на цей напрям? Чи достатньо спеціалістів?
– Безперечно, попит був, була реконструкція після травм внаслідок ДТП, після онкологічних операцій, військових поранень. Зрозуміло, що ці дефекти потрібно було відновити, реконструювати та відновити функції ураженого органу чи системи органів. Але порівняно з тим, що є зараз, – це було дуже обмежене коло випадків. Зараз запит набагато більший. І ситуація змушує вчитися постійно. В цьому є основний виклик.
– Як ви оцінюєте попит на реконструктивну хірургію зараз і після закінчення війни?
– Такий попит, зрозуміло, зростатиме. І після закінчення війни тривалий час залишатиметься на дуже високому рівні. Буде десятки тисяч травмованих, які потребують реконструктивної операції. І ми розуміємо: для цих пацієнтів операції будуть етапними, повторними, щоб досягти максимального ефекту відновлення потрібної функції і структури. В цьому плані дуже важлива командна робота, адже якість – це не лише питання технології виконання оперативних втручань, а й організації служби як такої. Тобто якщо ми говоримо, наприклад, про травми обличчя, то в Україні вони розділені між декількома лікарями, котрі можуть брати участь у реконструкції і зустрічатися в операційній. Це щелепно-лицевий хірург – спеціальність, яка була виокремлена не так давно зі стоматологічних напрямів, це хірург-офтальмолог, хірург-отоларинголог, нейрохірург тощо. Якщо ми говоримо про технологію, що працює в світі, то це хірург з реконструкції, який працює з усім обличчям, тому що ми розуміємо, що дуже важко провести межі. У пацієнта може бути дефект обличчя і в зоні орбіти, і в зоні носа, і в зоні щелепи верхньої чи нижньої. Особливо після тих травм, які наші пацієнти отримують в результаті бойових дій. І сказати, що ось цю частину обличчя повинен робити ЛОР, а цю офтальмолог – ви розумієте, що це надзвичайно складна історія для пацієнта. Йому доведеться їздити по всіх закладах, щоб отримати послугу.
Саме тому зараз ми говоримо, що в Україні є запит на підготовку таких фахівців, які б розумілися саме в комплексному підході щодо реконструкції обличчя, коли пацієнт прибуває в один медичний заклад і повністю отримує усю необхідну допомогу. І ми саме зараз працюємо над тим, щоб такі команди було створено, щоб вони почали ефективно працювати – так, як це є за кордоном.
– Чи покриває держава витрати на реконструктивну хірургію?
– Це питання більше до Національної служби здоров’я України, яка розробляє тарифи для покриття витрат на ці чи інші медичні послуги. Але ми розуміємо: у держави завжди не вистачатиме коштів на покриття усіх послуг у сфері реконструктивної хірургії. До того ж сучасні технології при таких травмах передбачають використання імплантів та інших допоміжних засобів, які можуть коштувати чималих грошей, і тут держава навряд чи покриє усі потреби. Тобто ми розуміємо, що витрати на проведення операцій таким пацієнтам на високому рівні частково лягають тягарем або на кишеню пацієнта, або на його оточення, або на благодійні фонди та інші інструменти залучення коштів, які можуть допомогти йому переступити цей фінансовий бар’єр. Ми розуміємо, що у більшості випадків, на жаль, він є.
Ми в Superhumans Center працюємо як недержавна благодійна організація, яка виявляє проблему, котру держава не може оптимально закрити своїми силами через обмежений ресурс, і надаємо таку допомогу. Тобто з реконструктивною хірургією ми будемо працювати так само, як і з протезуванням: абсолютно все для пацієнта в центрі буде безкоштовним.
З одного боку, як я уже говорив, ми розуміємо, що маємо проблему розділення сервісів між різними спеціальностями лікарів – сьогодні є нагальна потреба об’єднати спеціальності заради одного пацієнта, навчити лікарів працювати командою і підготувати лікарів, які могли би опікуватися всім обличчям, робити свою роботу на високому рівні, згідно з сучасними стандартами світовими. З іншого боку, ми розуміємо: є додаткові витратні матеріали – протезні вироби, імпланти, які використовуються під час таких операцій. Тому тут потрібна зовнішня підтримка для того, щоб пацієнт отримав найкращі рішення для максимального відновлення функції і структури уражених ділянок.
Не забувайте й про те, що пацієнти з травмами обличчя несуть тягар значних психологічних травм. І наше завдання – не тільки структурно заповнити дефекти, але й зробити таким чином, щоб це виглядало естетично, косметично, щоб людина відчувала себе повноцінно і в фізичному, і в моральному, і в соціальному аспекті. Естетика – це дуже важливо.
– В чому полягвють особливості реконструктивної хірургії воєнного часу і воєнних травм?
– Воєнна травма особливо складна. Це зумовлено і важкістю травмувань, і тим, що уражуючі чинники є комбінованими. Тут може бути і механічне ураження, і хімічне, і термічне. Тканини перебувають під впливом усіх цих травмуючих чинників, котрі пов’язані, наприклад, з вибухом. Поранення, заподіяні засобами ведення війни, мають зовсім інший характер порівняно з тими, що маємо у мирний час. Ступінь руйнування і забруднення тканин, який ми часом бачимо, значно ускладнює підготовку до оперативного реконструктивного втручання. Насправді пластика і реконструкція потребують максимального рівня стерильності, тому це дуже складне завдання для хірурга – досягнути відповідного результату.
Головний виклик у нас зараз – створити ланцюг допомоги на всіх етапах евакуації. Що це означає? Що на кожному етапі медики мають робити все можливе для мінімізації впливу забруднень тканин та уражень у пацієнта, щоб кінцевий результат був максимально якісним. Створення такої системи – це те, над чим ми зараз працюємо спільно з Міністерством охорони здоров’я України.
– Скільки в черзі пацієнтів на реконструкцію в Superhumans?
– Так, цього місяця ми відкрили прийом пацієнтів у Superhumans і зараз у нас уже близько 40 пацієнтів в черзі. Перший місяць ми проводимо з нашими французькими колегами, залучаємо лікарів та пацієнтів з України для того, щоб провідні французькі хірурги з реконструкції та пластики прибули до нас і оглянули цих пацієнтів. А вже ближче до осені будемо проводити операції відповідно до плану, розробленого французько-українською командою.
Цей проект створено під егідою міністра охорони здоров’я Франції та міністра охорони здоров’я України з залученням кращих лікарів обох держав.
