Адвокація змін в освітній сфері: історія поширення парт-конторок в українських школах
У середньому сучасний міський учень 5-9 класів проводить у положенні сидячи або лежачи (не враховуючи нічний сон) 10,7 години на добу. Малорухливий спосіб життя притаманний 76% сучасних підлітків, зазначено у практичному керівництві для навчальних закладів «Healthy Schools: заради здорових і радісних школярів».
Водночас вважається, що фізично активні діти та підлітки з більшою готовністю переймають здорові форми поведінки (наприклад, не вживають тютюн, алкоголь і наркотики) і демонструють вищі результати в школі.
Про те, як можна виправити ситуацію з малорухомим способом життя школярів та вдосконалити процес навчання, почали думати в організації «Дамо дітям рухатись!». Їхньою відповіддю сидячому стилю життя дітей стало введення у навчальний процес парт-конторок – тобто парт для навчання стоячи.
«Діти впродовж навчання можуть змінювати своє положення. Тут не йдеться про те, що потрібно лише сидіти чи постійно стояти. Основна ідея полягає в тому, що динамічна зміна поз – діти рухаються і змінюють своє положення», – розповідає Богдан Цюваник, керівник соціальної ініціативи «Дамо дітям рухатись!».
Адвокація дала результат: такі парти вже є або незабаром будуть у деяких школах Львівської, Жовківської, Рудківської, Новояворівської, Здолбунівської, Хмельницької, Новороздільської громад, Ряшівської громади в Польщі. За словами Богдана Цюваника, найближчим часом парти-конторки з’являться у школах Тернополя, Хмельницького, Києва.
«Коли ми беремо участь в освітніх виставках, у нас стоять високі парти, ми роздаємо флаєри, маємо банер. Вчителі проходять біля нас зі словами: «Тут виробники парт, нічого цікавого». А коли ми розповідаємо вчителям, що не продаємо парти, а навпаки – купуємо їх і даруємо, отоді вже до нас підходять, починається спілкування», – розповідає Богдан Цюваник.
Але як розвивалася ідея та в чому полягає особливість адвокації таких практичних змін у шкільному процесі?
Парти-конторки – майбутнє української школи?
«На момент подання заявки на участь у Менторській програмі 3.0 у нас вже діяв пілотний експеримент, що мав тривати до кінця навчального 2022 року, але ніде не був зафіксований. Це були усні домовленості з Львівською міською радою, управлінням освіти», – каже Богдан Цюваник.
Менторська 3.0 стартувала 23 лютого 2022 року, а вже наступного дня розпочалося повномасштабне вторгнення. І «Дамо дітям рухатись!» вдалося отримати лише проміжні результати експерименту. Проте навіть це не зупинило команду ініціативи.
«Ми стартували аналогічний проєкт у Польщі, зараз очікуємо від них результатів. Але поляки вже ходили до мера міста Ряшева, де відбувається цей експеримент, спілкувалися з міською владою, й дуже хочуть поширити цей досвід на всю Польщу», – розповідає Богдан Цюваник.
Ситуація, на його думку, була досить дивною: до України з Польщі їхали вантажівки з гуманітаркою, машини швидкої допомоги, а «Дамо дітям рухатись!» водночас відправляли до Польщі 30 парт для двох пілотних класів.
«Але ми розуміли, що йдеться не лише про якусь допомогу – це інвестиція. Зараз у нас є домовленість з поляками, що всі кошти, які їм вдасться залучити (грантові чи проєктні), вони будуть порівну ділити з нами, й завдяки цьому будуть закуповуватися парти для наших українських учнів», – додає Богдан Цюваник.
Стосовно того, чи слід витрачати на це гроші в умовах повномасштабної війни, то за словами керівника соціальної ініціативи, війна триває зокрема й за майбутнє, за дітей. І освіта в цьому відіграє критичну роль.
Так, Богдан Цюваник наводить приклад Південної Кореї, яка зараз є країною з однією з найуспішніших економік світу, але ще у 50-х роках, під час війни, 78% її населення були малограмотними.
Попри війну, уряд Південної Кореї дуже багато зусиль спрямовував в освіту.
«Для чого боротися, якщо люди будуть недосвідчені, й навіть після перемоги країна не зможе подбати про себе і не буде йтися ні про який розвиток? Тому уроки в Кореї відбувалися на цвинтарях, у печерах, у лісах, там, де не було бомбардувань, де не літали ракети й діти могли отримати хоч якісь знання. У них не було дощок, вони писали на піску, складали палички чи рахували на листочках», – говорить Богдан Цюваник.
Зараз «Дамо дітям рухатись!» має підписаний Меморандум з львівським управлінням освіти: «Спільно з управлінням ми попередньо планували напрацювати міську програму, в межах якої упродовж наступних п’яти років усі початкові школи Львова мали бути обладнані такими партами на 30-50%».
В умовах обмеженого фінансування через воєнний стан плани довелося корегувати. Зараз у Львові облаштовується дві модельні школи: «Це повністю школи, які можна назвати «школами майбутнього», які мають бути дружніми для дітей і дружніми для їхнього здоров’я. У таких школах передбачені й шведські стінки, й спортивні майданчики, й багато всього іншого. І в усіх класах цих шкіл мало б бути 30% парт для навчання стоячи».
У цих школах соціальна ініціатива «Дамо дітям рухатись!» також впроваджує зорову гімнастику. За словами активістів, це позитивно впливає не тільки на зір, а й на психологічне здоров’я дітей.
«Але поштовхом було те, що ми з конкретним запитом наважилися підійти до Львівської міської ради та управління освіти, – пояснює Богдан Цюваник. – За це ми вдячні нашій менторці Анні Орловській, яка нас спонукала, підштовхувала до того, щоб налагодити нормальну співпрацю з Львівською міською радою».
Крім того, представники ініціативи активно беруть участь в освітніх виставках, під час яких презентують свою ідею, пояснюють керівникам у сфері освіти та вчителям особливості використання парт-конторок.
У чому особливість адвокації на рівні місцевої влади?
Керівник соціальної ініціативи розповідає, що на той момент, коли представники «Дамо дітям рухатись!» вперше прийшли до Львівської міської ради, про них загалом знали.
«Перед візитом до управління освіти, ми прийшли на депутатську комісію освіти. Це теж була порада нашої менторки, яка пояснила, що є різні депутати, різні групи впливу, різні партії, – розповідає Богдан Цюваник. – На цій комісії ми презентували нашу ініціативу й нас одноголосно підтримали».
За його словами, на цій комісії був присутнім керівник управління освіти, який вже вкотре почув про ініціативу. Тож коли представники «Дамо дітям рухатись!» прийшли суто до нього з пропозицією укласти меморандум – він вже бачив їхню презентацію та знав про їх діяльність.
«Ми прийшли до нього, майже як до друга, тому що він загалом перейнявся цією ідеєю», – каже Богдан Цюваник і додає, що саме тому варто прислухатися до порад менторів, які вже мають певний досвід і можуть знати, як краще вчинити в конкретному випадку.
6 порад для ОГС, які займаються адвокацією
- Потрібно постійно вчитися: «Будь-яке навчання, навіть якщо здається, що вже все-все відомо, дає щось нове. І ці навчання додають імпульсу, ніби хтось тебе копає ззаду й ти отримуєш енергію, щоб рухатися вперед».
- Нетворкінг – важливий: «Ти можеш надихнутися позитивними історіями, знайти гарні партнерства, поспілкуватись з розумними людьми. Слід наводити мости, будувати партнерства, спілкуватися».
- Потрібно розуміти проблематику, чітко сформулювати проблему, над якою плануєте працювати, й рішення, яке пропонуєте суспільству; з’ясувати, хто приймає рішення впровадити ці зміни, та на кого націлена ініціатива.
- Слід розвивати команду, «тому що це вона творить всі зміни».
- Основне – зберігати віру: «Ви повинні самі вірити у свою ідею, самі розуміти, для чого ви це все робите».
- Якщо розуміти, до кого та за якими ресурсами варто звертатися, то можна суттєво зменшити зусилля, які витрачаються на фандрейзинг чи налагодження партнерства: «Ми підемо в господарський магазин за лампочкою, чи підемо в продуктовий по хліб і молоко. Аналогічно й тут. Перш ніж іти до певної організації, потрібно ознайомитися щонайменше з її сайтом, почитати, що вони роблять, для чого, з ким вони співпрацюють».
«Адвокація буває на різних рівнях, – розповідає Богдан Цюваник. – Скажімо, на рівні Львова чи окремих місцевих громад. Зараз ми виграли грант: 150 парт буде їхати у Львівську область. Але нам вдалося виграти цей грант завдяки тому, що ми йшли з чітким запитом. І ці знання нам дала Менторська програма. Ми знали, до кого йшли, й знали, з чим, і знали, що ця організація працює в нашому напрямку, тож їй це може бути цікаво».
Поширення ідеї для здоров’я дітей
Адвокацію встановлення парт-конторок для львівських школярів (тобто першочергову ідею соціальної ініціативи) можна вважати успішним кейсом. Але організація планує працювати на національному рівні та сприяти внесенням змін до законодавства: «Ми хочемо розробити єдиний державний стандарт такої високої парти, бо зараз його немає».
Крім того, співпрацю з польськими партнерами «Дамо дітям рухатись!» розглядають як місток до Європейського Союзу.
Тим часом в Україні громади та представники освітніх спільнот можуть сприяти впровадженню парт-конторок у навчальних закладах. Додаткову інформацію про діяльність соціальної ініціативи «Дамо дітям рухатись!» можна знайти на сайті, у Фейсбуці та в Інстаграмі.
Щоб більше дізнатися про, можна заповнити форму запиту на додаткову інформацію.
«У нас дуже багато заявок участі в проєкті від шкіл, які знаходяться на тимчасово окупованій території, наприклад, з Маріуполя. Вони готові, щойно відбудеться деокупація, відновлювати свої школи й ставити такі парти», – додає Богдан Цюваник.
Читайте також: Як ОГС може підтримати місцевий бізнес в умовах війни: історія Фонду Боярської громади
Матеріал підготовлено в межах Менторської програми, яка впроваджується в межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
