Париж. 20 липня. ІНТЕРФАКС-УКРАЇНА – Переважна більшість французів (87%) вважають, що президент Еммануель Макрон не впорався зі зробленими ним у середині квітня обіцянками “100 днів” після пенсійної реформи в плані умиротворення ситуації.
За даними опитування, проведеного дослідницьким і консалтинговим центром Elabe, на яке посилається телеканал BFMTV, майже кожен другий француз (46%) не очікує “нічого” від оголошеного на найближчі дні виступу Макрона.
Президент Франції звернувся 17 квітня до нації з відеозверненням, у якому виправдовував запровадження “необхідної”, за його словами, пенсійної реформи, що викликала бурхливі протести працівників різних секторів у всій країні.
“Це реформа, з якою погодилися? Явно ні”, – визнав глава держави, висловивши при цьому жаль, що не вдалося досягти національного консенсусу щодо підвищення віку виходу французів на пенсію з 62 до 64 років, і пообіцявши взяти на себе разом з урядом частку відповідальності за це.
У президента “немає проєкту або спільного бачення для країни”, вважають 67% опитаних. Це на три пункти більше, ніж у травні. Крім того, на думку половини французів (49%), уряд країни рухається вправо.
При цьому 55% опитаних заявили, що Макрон мав рацію, залишивши на посаді прем’єр-міністра Елізабет Борн. Правильним рішенням це визнали 44% респондентів, а 77% думають, що вона просто виконує вказівки президента.
Що стосується голови уряду, більше половини французів (56%) вважають її поганим прем’єр-міністром. Це на один пункт менше, ніж наприкінці січня, коли Борн, яка продавлювала пенсійну реформу, мала найнижчий рейтинг. Через півроку 27% (на два пункти більше) оцінили її як хорошого прем’єра.
За висновком Elabe, їй вдалося “загальмувати” зниження своєї популярності.
У другій половині березня в країні ухвалили пенсійну реформу, для запровадження якої уряд вдався до використання статті конституції 49.3, що дає змогу ухвалити закон, оминаючи голосування в Національних зборах.
Через цю реформу з січня до травня у Франції відбувалися організовані профспілками багатотисячні маніфестації протесту. Після ухвалення закону виникали також численні спонтанні акції, що супроводжувалися сутичками протестувальників із силами порядку.
Спроби парламентської опозиції відправити прем’єр-міністра у відставку через вотуми недовіри успіхом не увінчалися.
