В Україні формується судова практика щодо воєнних злочинів і стягнення збитків із держави-агресорки – юристи

Київ. 8 вересня. ІНТЕРФАКС-УКРАЇНА – Наразі в Україні формується судова практика щодо воєнних злочинів і стягнення збитків із держави-агресора, вважають юристи, яких опитало агентство “Інтерфакс-Україна”.

“У зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії на територію України активно формується судова практика щодо воєнних злочинів, а також злочинів проти національної безпеки, зокрема, колабораційна діяльність, держзрада, посягання на територіальну цілісність і недоторканність країни”, – сказав керівник судової практики, партнер юридичної фірми ILF Олексій Харитонов.

Позитивним зрушенням він назвав, зокрема, “хвилю боротьби з корупцією, що супроводжується суспільним розголосом, тому 2023 рік запам’ятався нам гучними резонансними справами”.

“Важливо також, що продовжує активно розвиватися судова практика щодо стягнення збитків з держави-агресора. Ми отримуємо чимало запитів від клієнтів щодо фіксування збитків, завданих війною, отримання сатисфакції за шкоду, завдану війною від ЄСПЛ”, – додав він.

За оцінкою Харитонова, порівняно з 2022 роком робота судів з початку 2023 року стабілізувалася. Зокрема, успішно функціонує судочинство в онлайн-режимі, тобто адвокат може брати участь у судовому засіданні не в приміщенні суду, а в режимі відеоконференції.

Як показує досвід, суди переважно задовольняють такі лопотання за наявності відповідної технічної можливості. Звісно, не все ідеально, оскільки восени 2022 року та взимку 2022-2023 рр. через ракетні удари по енергоінфраструктурі, що призвели до відсутності е/е впродовж тривалого часу, більшість судів було позбавлено можливості здійснювати правосуддя, зупинялася робота канцелярій. Сподіваюся, у найближчому майбутньому вдасться напрацювати єдиний комплекс рішень, що нададуть змогу забезпечити стабільність роботи судів із технічного погляду і не допустити зупинки їхньої роботи під час можливих відключень світла цієї осені та/або зими 2023-2024 рр.”, – сказав він.

Коментуючи роботу судів на тимчасово окупованих територіях, Харитонов зазначив: незважаючи на ухвалення закону, що дає змогу передавати справи на розгляд з одного суду, де правосуддя не може здійснюватися з об’єктивних причин, до іншого суду, практика засвідчила наявність певних складнощів із переданням справ.

“Наприклад, одна справа може передаватися з одного суду до іншого протягом кількох місяців. Цікаво також, що наше процесуальне законодавство передбачає, що при зміні територіальної підсудності справи її розгляд судом, до якого було передано матеріали, починається спочатку. Тобто фактично йдеться про те, що справи, які розглядаються вже три-чотири роки, мають слухатися спочатку”, – сказав він.

За словами Харитонова, типовими є також обставини, за яких справи, що до початку окупації перебували на стадії підготовчого провадження, після зміни територіальної підсудності продовжували розглядатися вже іншими судами, а матеріали справи набували статусу загублених, що значною мірою затягувало розгляд справи.

Крім того, в окремих категоріях справ, які розглядалися судам на тимчасово окупованих територіях, виникла проблема виконання судових рішень. Зокрема, така ситуація виникала при виконанні рішення про конфіскацію/реалізацію майна, на яке звернено стягнення та яке розташовано на тимчасово окупованій території.

Своєю чергою, партнер АО “Батюк, Степанов і партнери” Євген Степанов, коментуючи роботу судів, повідомив, що, як правило, на звільнених територіях суди доволі швидко поновлювали роботу, незважаючи на проблеми, спричинені окупацією, а саме на зникнення або навмисне знищення окупантами чи колаборантами матеріалів справ, іншої документації, техніки.

“Після деокупації та відновлення роботи судів на звільнених територіях правосуддя здійснюватиметься, як і раніше, згідно з підсудністю”, – сказав він.

Водночас Степанов зазначив, що Державна виконавча служба (ДВС), як і суди, також зіткнулася з проблемами, але загалом вона забезпечує виконання своїх функцій, які значно ширші, ніж у приватних виконавців.

“Незважаючи ні на що, ДВС продовжує нести основне навантаження щодо забезпечення виконання рішень, які підлягають примусовому виконанню”, – сказав він.

Зі свого боку, керівник “Адвокатського бюро “Тетяни Даниленко” Тетяна Даниленко зазначила, що в умовах війни, як ніколи, стало актуальним питання налагодження взаємодії суду та учасників процесу.

“Надмірний формалізм в організації судового процесу за таких надзвичайних умов і за таких обставин шкодитиме авторитету судової влади, яка має захищати інтереси громадян, відновлювати їхні права за будь-яких умов і за таких умов. Загалом робота судів залежить від ситуації в регіоні, де такий суд розташований”, – сказала вона.

При цьому адвокатка звернула увагу, що здебільшого суди не мають інформації, чому людина не з’являється на виклики до суду, якщо не має доказів отримання нею відповідного повідомлення.

“Ці обставини, звичайно, перешкоджають нормальному розгляду справ, тому строки розгляду на сьогодні збільшуються”, – сказала вона.

Крім того, Даниленко звернула увагу, що внаслідок ускладненої роботи та відсутності на окупованих територіях відділень “Укрпошти”, дедалі більше практикується повідомлення учасників судового процесу про виклик до суду через смс-повідомлення та месенджери.

Учасникам судового процесу адвокатка рекомендувала стежити за оновленнями на сайтах судів, а в разі неможливості прибуття в судове засідання – скористатися правом перенесення судового засідання, клопотати про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

“Із власної практики можу сказати: переважно суди з розумінням ставляться до таких клопотань і за можливості їх задовольняють. Також вони розглядають питання поновлення процесуальних строків, уникаючи надмірного формалізму, оскільки всі розуміють надскладну ситуацію в країні”, – сказала вона.

При цьому Даниленко повідомила про відсутність повноцінного судового засідання в умовах війни майже в усіх регіонах країни.

Зі свого боку, радник юрфірми Sayenko Kharenko Олексій Колток сказав, що в умовах війни “ми дедалі більше спостерігаємо висновки судів, що право має бути захищене у найефективніший спосіб, проте на практиці це, скоріше, має зворотний ефект – суди відмовляють у позовах із посиланням на “неефективний” спосіб захисту, який більше шкодить, аніж сприяє позивачам”.

“Частіше формуються висновки, що не кожен спір підлягає судовому розгляду. Суди мають вирішувати лише юридично значущі конфлікти. Оскаржити будь-які документи в суді не можна і такі справи підлягають закриттю”, – констатував він.

Коментуючи роботу ДВС, Колток зазначив, що від початку воєнного стану запроваджено низку мораторіїв і обмежень, що забезпечують функціонування важливих для оборони підприємств і не дають змоги допустити зловживань.

“За деякими винятками не виконуються рішення на користь РФ, її громадян і пов’язаних із РФ компаній. Незважаючи на накладені арешти на грошові кошти, громадянам дозволено користуватися мінімальними сумами на їхніх рахунках, оплачувати податки тощо”, – сказав він.

Своєю чергою, юристка юридичної групи LCF Олена Білоус зазначила, що якщо наприкінці 2022 року посилання на воєнний стан як на підставу для відновлення строків або невчинення процесуальних дій часто брали суди до уваги, то у 2023 році вони вже обов’язково враховують ступінь впливу воєнних дій на кожну конкретну ситуацію.

“Зазнають значних змін і підходи до мотивування та викладення судових рішень, дедалі більше спостерігається відхід від формального тлумачення норм, а пояснення процесу правозастосування та правотлумачення часто здійснюється судами через наведення прикладів”, – сказала вона.

Як зазначила Білоус, навіть у рішеннях судів кримінальної юрисдикції, “які є чи не найконсервативнішими в судовій системі, трапляється креативний підхід до вирішення спорів”.

Як приклади юристка розповіла, що суд може вдатися до таких прийомів, як зобов’язання винного прочитати повість-казку Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц” і переглянути художній фільм режисера Вітторіо де Сіка “Викрадачі велосипедів” (вирок Малиновського райсуду Одеси), або прочитати на сайті Wikipedia сторінку “Російське вторгнення в Україну” (із 2022 року) і сторінку “Рашизм”” (вирок Обухівського райсуду в Київській області).

“Таким чином, суд перестає бути заформалізованою інституцією, де в “темних коридорах правосуддя бродять люди в сірих піджаках”. Правосуддя стало більш людяним, судді стали частіше пояснювати свої рішення, більш доступно викладати свої вимоги”, – сказала вона.

Коментуючи технічний бік роботи судів, Білоус сказала, що війна вносить свої корективи і змушує швидше запроваджувати електронне судочинство. Зокрема, вже з 18 жовтня 2023 року передбачено обов’язок представників юридичних професій зареєструватися в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а використання системи електронного судочинства стане не правом.

Водночас, за оцінкою юриста, залишається актуальним питання автономності електроживлення судів, наявності техніки, що дає змогу оперативно оцифровувати документи, які надходять у паперовому вигляді, наявності техніки для проведення судових засідань у режимі відеоконференції.